Вінниця - одне з наймальовничіших міст України.
Далеко в глиб століть йде її історія. Вінниця виникла в середині XIV в. Перша літописна згадка про неї датується 1363 роком. Існують декілька версій щодо походження назви міста. Найбільш імовірно, що назва пов'язана з давньоруським «вьно» - «придане», «придбання».
У 1362 подільські землі, спустошені жорстоким навалою орд Батия, захопив литовський князь Ольгерд. Щоб протистояти набігам татар, литовські князі будували міста-фортеці. Саме в ті часи на лівому березі Південного Бугу, там, де височіла гранітна рога, був зведений замок, що поклав початок місту.
Більше шести століть минуло з тих пір. Чимало випробувань випало на долю міста: міжусобні війни в литовському князівстві, часті набіги татар (з 1400 по 1565 роки їх було тридцять).
Після Люблінської унії 1569 року Вінниця потрапила під владу Польщі. Пригнічення іноземних завойовників і панівної верхівки викликали протест трудового люду. У середині XVI ст. Відбулися великі повстання вінницької бідноти. Але найбільш героїчні сторінки історії міста пов'язані з визвольною війною українського народу 1648-1654 років. Тут вели жорстокі бої козацькі полки бойових побратимів Богдана Хмельницького - Максима Кривоноса, Івана Богуна, Данила Нечая. Як відгомін далеких віків стоять зараз німі свідки того часу. «Мури» - високі кам'яні стіни, якими в 1617 році були обнесені домініканський та єзуїтський монастирі.
Після Андрусівського перемир'я 1667 року, в результаті якого Правобережна Україна відійшла до Польщі, у Вінниці не визнали польської влади, і не раз шляхта направляла сюди каральні експедиції, щоб змусити місцеве населення скоритися. З 1672 року Поділля опинилося під владою турків, потім, через 27 років, знову настали довгі роки польського панування.
Лише в 1793 році Вінниця увійшла до складу Російської держави. Повільно розвивалося повітове місто. Відчутні зміни відбулися тут, як і у всій російській державі, з розвитком капіталізму. Ріс робочий клас, міцніла революційна свідомість трудящих, активно почала діяти в місті соціал-демократична організація. У січні 1905 року під її керівництвом страйкували робітники вінницьких підприємств на знак протесту проти розстрілу мирної демонстрації перед зимовим палацом. У незабутні жовтневі дні 1917 року Вінниця однією з перших відгукнулася на заклик революційного Петрограда «Вся влада Радам!». Американський письменник-комуніст Джон Рід писав: «З найвіддаленіших куточків неосяжної Росії, по якій прокотилася хвиля відчайдушних вуличних боїв, звістка про розгром Керенського відгукнулася громовою луною пролетарської перемоги; Казань, Саратов, Новгород, Вінниця, де вулиці залиті кров'ю...» А в роки громадянської війни йшли вінничани під червоні прапори полків Щорса, Боженка, Уборевича, Примакова. Про ті легендарні події нагадують нащадкам пам'ятники і меморіальні дошки, про них розповідають живі свідки героїчних подій.
У будні будівництв перших п'ятирічок трудова Вінниця закладала основи соціалістичної індустрії. Виростали великі підприємства - агрегатний і суперфосфатний заводи, взуттєва і швейна фабрики, м'ясокомбінат. Прокладалися нові вулиці, будувалися школи. Місто тягнулося до світла, до повнокровного життя.
А коли для нашої Вітчизни настали суворі дні випробувань, разом з усіма радянськими людьми піднялися захищати рідну землю тисячі вінничан. У перші ж дні Великої вітчизняної війни 40 відсотків обласної партійної організації влилося в ряди діючої армії.
Жорстоким був у Вінниці окупаційний режим. У декількох кілометрах від міста розташувалася ставка Гітлера «Вервольф». Озвірілі фашисти знищили майже 42 тисячі мирних жителів, 13 тисяч були вивезені на каторжні роботи до Німеччини. Але не скорилися радянські люди окупантам. Вже в серпні 1941 року була створена підпільна організація, яку очолив комуніст І.В.Бевз. У жовтні розгорнула свою роботу підпільна організація на чолі з Ю.П.Панченко-Левченко, а на кінец 1941 року в місті активно діяли вже 31 підпільна організація і група.
Живе в серцях вдячна пам'ять про відважних патріотів. Чи не в'януть квіти біля підніжжя пам'ятників Героям Радянського Союзу - керівнику вінницького підпілля І.В.Бевзу і відважної зв'язковій Лялі Ратушної.
... Є у Вінниці, як і в інших містах, святі для кожного місця. У самому центрі - площа Незалежності (раніше В.І.Леніна). Тут колись стояв пам'ятник Володимиру Іллічу.
Недалеко від площі - сквер, який носить ім'я вірного більшовика-ленінця Н.Г.Козіцкого. В урочистому мовчанні застигли біля Вічного вогню бронзові фігури червоногвардійця, партизана, солдата Радянської Армії. Поруч - плити, на яких висічені імена тих, хто віддав життя за справу революції - соратника В.І.Леніна по петербурзькому «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» П.К.Запорожца, героїв громадянської та Великої Вітчизняної війн.
А на лівому березі Південного Бугу меморіал Слави - символ данини глибокої поваги тим, хто відстояв честь і незалежність соціалістичної Батьківщини...
Молодіє, зростає поверхами новобудов Вінниця - центр орденоносної Вінницькій області. Зараз це сучасне індустріальне місто з підприємствами провідних галузей, які визначають науково-технічний прогрес: радіоелектроніки, машинобудування, хімії.
Великим попитом користується продукція ордена Трудового Червоного Прапора хімічного заводу ім. Я.М.Свердлова, ордена Трудового Червоного Прапора заводу тракторних агрегатів імені XXV з'їзду КПРС, ордена Жовтневої Революції Вінницького м'ясокомбінату, ордена «Знак Пошани» виробничо-художнього об'єднання «Вінничанка», підшипникового, заводів радіотехнічної апаратури, заводу «Термінал». Їхні вироби відомі не тільки в різних куточках нашої країни, а й експортуються за кордон.
Фахівців високої кваліфікації готують вісім професійно-технічних університетів, два технікуми, три інститути, сім коледжів і дев'ять училищ міста - Аграрний університет, Університет "Україна", Європейський університет, Мед. університет ім. М.І.Пирогова, Педагогічний університет ім. М.Коцюбинського, Фінансово-економічний університет, Технічний університет, Національний університет державної податкової служби України (Вінницька філія). Будівельний технікум, Політехнічний технікум. Інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, Торгово-економічний інститут, Інститут електроенергетики та електромеханіки. Кооперативний коледж економіки і права, Мед. коледж ім. Д.К.Заболотного, Гуманітарно-педагогічний коледж, Технічний коледж, Технолого-промисловий коледж госуд. Аграрного університету, Торгово-економічний коледж, Транспортний коледж. Вище професійне училище №11, Вище професійне училище №7, Вище професійне училище ДДСО при МВС України, Вище професійне училище сфери послуг, Вище художнє професійно-технічне училище №5, Вище професійне училище цивільного захисту, Міжрегіональне вище професійне училище, Училище мистецтв і культури ім. М.Д.Леонтовича, Центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну.
Під Вінницею, у селі Вороновиця, є унікальний сільський музей - авіації. Створення його пов'язане з ім'ям А.Ф.Можайського, який відчував у цих місцях свій перший літальний апарат.
Вінниця багата літературно-мистецькими традиціями. У місті над Бугом народився і провів частину свого життя М.М.Коцюбинський. Його невеликий будиночок під покровом зелених дерев перетворено на літературно-меморіальний музей. У Вінниці розкривав неповторну красу української народної пісні безсмертний М.Д.Леонтович. З містом пов'язані сторінки творчості та життєвого шляху лауреата Ленінської премії, Героя Соціалістичної Праці Михайла Стельмаха, визнаного майстра дитячої літератури Миколи Трублаїні, відомих українських письменників Миколи Зарудного, Андрія Мястковского, Олега Чорногуза, Василя Юхимовича та багатьох інших.
Далеко в глиб століть йде її історія. Вінниця виникла в середині XIV в. Перша літописна згадка про неї датується 1363 роком. Існують декілька версій щодо походження назви міста. Найбільш імовірно, що назва пов'язана з давньоруським «вьно» - «придане», «придбання».
У 1362 подільські землі, спустошені жорстоким навалою орд Батия, захопив литовський князь Ольгерд. Щоб протистояти набігам татар, литовські князі будували міста-фортеці. Саме в ті часи на лівому березі Південного Бугу, там, де височіла гранітна рога, був зведений замок, що поклав початок місту.
Більше шести століть минуло з тих пір. Чимало випробувань випало на долю міста: міжусобні війни в литовському князівстві, часті набіги татар (з 1400 по 1565 роки їх було тридцять).
Після Люблінської унії 1569 року Вінниця потрапила під владу Польщі. Пригнічення іноземних завойовників і панівної верхівки викликали протест трудового люду. У середині XVI ст. Відбулися великі повстання вінницької бідноти. Але найбільш героїчні сторінки історії міста пов'язані з визвольною війною українського народу 1648-1654 років. Тут вели жорстокі бої козацькі полки бойових побратимів Богдана Хмельницького - Максима Кривоноса, Івана Богуна, Данила Нечая. Як відгомін далеких віків стоять зараз німі свідки того часу. «Мури» - високі кам'яні стіни, якими в 1617 році були обнесені домініканський та єзуїтський монастирі.
Після Андрусівського перемир'я 1667 року, в результаті якого Правобережна Україна відійшла до Польщі, у Вінниці не визнали польської влади, і не раз шляхта направляла сюди каральні експедиції, щоб змусити місцеве населення скоритися. З 1672 року Поділля опинилося під владою турків, потім, через 27 років, знову настали довгі роки польського панування.
Лише в 1793 році Вінниця увійшла до складу Російської держави. Повільно розвивалося повітове місто. Відчутні зміни відбулися тут, як і у всій російській державі, з розвитком капіталізму. Ріс робочий клас, міцніла революційна свідомість трудящих, активно почала діяти в місті соціал-демократична організація. У січні 1905 року під її керівництвом страйкували робітники вінницьких підприємств на знак протесту проти розстрілу мирної демонстрації перед зимовим палацом. У незабутні жовтневі дні 1917 року Вінниця однією з перших відгукнулася на заклик революційного Петрограда «Вся влада Радам!». Американський письменник-комуніст Джон Рід писав: «З найвіддаленіших куточків неосяжної Росії, по якій прокотилася хвиля відчайдушних вуличних боїв, звістка про розгром Керенського відгукнулася громовою луною пролетарської перемоги; Казань, Саратов, Новгород, Вінниця, де вулиці залиті кров'ю...» А в роки громадянської війни йшли вінничани під червоні прапори полків Щорса, Боженка, Уборевича, Примакова. Про ті легендарні події нагадують нащадкам пам'ятники і меморіальні дошки, про них розповідають живі свідки героїчних подій.
У будні будівництв перших п'ятирічок трудова Вінниця закладала основи соціалістичної індустрії. Виростали великі підприємства - агрегатний і суперфосфатний заводи, взуттєва і швейна фабрики, м'ясокомбінат. Прокладалися нові вулиці, будувалися школи. Місто тягнулося до світла, до повнокровного життя.
А коли для нашої Вітчизни настали суворі дні випробувань, разом з усіма радянськими людьми піднялися захищати рідну землю тисячі вінничан. У перші ж дні Великої вітчизняної війни 40 відсотків обласної партійної організації влилося в ряди діючої армії.
Жорстоким був у Вінниці окупаційний режим. У декількох кілометрах від міста розташувалася ставка Гітлера «Вервольф». Озвірілі фашисти знищили майже 42 тисячі мирних жителів, 13 тисяч були вивезені на каторжні роботи до Німеччини. Але не скорилися радянські люди окупантам. Вже в серпні 1941 року була створена підпільна організація, яку очолив комуніст І.В.Бевз. У жовтні розгорнула свою роботу підпільна організація на чолі з Ю.П.Панченко-Левченко, а на кінец 1941 року в місті активно діяли вже 31 підпільна організація і група.
Живе в серцях вдячна пам'ять про відважних патріотів. Чи не в'януть квіти біля підніжжя пам'ятників Героям Радянського Союзу - керівнику вінницького підпілля І.В.Бевзу і відважної зв'язковій Лялі Ратушної.
... Є у Вінниці, як і в інших містах, святі для кожного місця. У самому центрі - площа Незалежності (раніше В.І.Леніна). Тут колись стояв пам'ятник Володимиру Іллічу.
Недалеко від площі - сквер, який носить ім'я вірного більшовика-ленінця Н.Г.Козіцкого. В урочистому мовчанні застигли біля Вічного вогню бронзові фігури червоногвардійця, партизана, солдата Радянської Армії. Поруч - плити, на яких висічені імена тих, хто віддав життя за справу революції - соратника В.І.Леніна по петербурзькому «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» П.К.Запорожца, героїв громадянської та Великої Вітчизняної війн.
А на лівому березі Південного Бугу меморіал Слави - символ данини глибокої поваги тим, хто відстояв честь і незалежність соціалістичної Батьківщини...
Молодіє, зростає поверхами новобудов Вінниця - центр орденоносної Вінницькій області. Зараз це сучасне індустріальне місто з підприємствами провідних галузей, які визначають науково-технічний прогрес: радіоелектроніки, машинобудування, хімії.
Великим попитом користується продукція ордена Трудового Червоного Прапора хімічного заводу ім. Я.М.Свердлова, ордена Трудового Червоного Прапора заводу тракторних агрегатів імені XXV з'їзду КПРС, ордена Жовтневої Революції Вінницького м'ясокомбінату, ордена «Знак Пошани» виробничо-художнього об'єднання «Вінничанка», підшипникового, заводів радіотехнічної апаратури, заводу «Термінал». Їхні вироби відомі не тільки в різних куточках нашої країни, а й експортуються за кордон.
Фахівців високої кваліфікації готують вісім професійно-технічних університетів, два технікуми, три інститути, сім коледжів і дев'ять училищ міста - Аграрний університет, Університет "Україна", Європейський університет, Мед. університет ім. М.І.Пирогова, Педагогічний університет ім. М.Коцюбинського, Фінансово-економічний університет, Технічний університет, Національний університет державної податкової служби України (Вінницька філія). Будівельний технікум, Політехнічний технікум. Інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, Торгово-економічний інститут, Інститут електроенергетики та електромеханіки. Кооперативний коледж економіки і права, Мед. коледж ім. Д.К.Заболотного, Гуманітарно-педагогічний коледж, Технічний коледж, Технолого-промисловий коледж госуд. Аграрного університету, Торгово-економічний коледж, Транспортний коледж. Вище професійне училище №11, Вище професійне училище №7, Вище професійне училище ДДСО при МВС України, Вище професійне училище сфери послуг, Вище художнє професійно-технічне училище №5, Вище професійне училище цивільного захисту, Міжрегіональне вище професійне училище, Училище мистецтв і культури ім. М.Д.Леонтовича, Центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну.
Під Вінницею, у селі Вороновиця, є унікальний сільський музей - авіації. Створення його пов'язане з ім'ям А.Ф.Можайського, який відчував у цих місцях свій перший літальний апарат.
Вінниця багата літературно-мистецькими традиціями. У місті над Бугом народився і провів частину свого життя М.М.Коцюбинський. Його невеликий будиночок під покровом зелених дерев перетворено на літературно-меморіальний музей. У Вінниці розкривав неповторну красу української народної пісні безсмертний М.Д.Леонтович. З містом пов'язані сторінки творчості та життєвого шляху лауреата Ленінської премії, Героя Соціалістичної Праці Михайла Стельмаха, визнаного майстра дитячої літератури Миколи Трублаїні, відомих українських письменників Миколи Зарудного, Андрія Мястковского, Олега Чорногуза, Василя Юхимовича та багатьох інших.