У 1972 році в селі Порик Хмільницького району в сільському Будинку культури відбулося урочисте відкриття музею Героя Радянського Союзу і національного героя Франції В.В.Порика. Створений він з ініціативи партійної організації та управління місцевого колгоспу «Україна».

У музеї зібрано понад 800 експонатів - фотографії, архівні документи, картини, книги, спогади, подарунки, - які розповідають про бойовий шлях радянського лейтенанта, колишнього командира партизанського загону на півночі Франції, увічнюють його подвиг.

Відкривається експозиція портретом Василя Порика. Багато експонатів - портфель, гармошка, фотоапарат, табель успішності, книги - присвячені дитинству Василя, навчанні у Бобринецькому сільськогосподарському технікумі, згодом - в Одеському та Харківському піхотних училищах.

Під час навчання в Харківському піхотному училищі В.Порика надходить в партію комуністів. Експонуються фотокопія партійної справи кандидата в члени ВКП (б) В.В.Порика заява в парторганізацію, рекомендації, характеристики.

З перших же днів Великої Вітчизняної війни В.Порика на фронті. Близько Умані підрозділ лейтенанта Порика потрапив в оточення. Вирвавшись з ворожого кільця, Василь вирішив повернувся на Вінниччину, щоб продовжувати там боротьбу з фашистами. Але на станції Хмільник під час облави був схоплений гітлерівцями. Разом з іншими співвітчизниками Порик був вивезений на північ Франції, в район Па-де-Кале, на вугільні шахти.

Як відомо організатором і керівником руху Опору у Франції була комуністична партія. Експонуються фотографії Андре Пьеррара - уповноваженого ЦК компартії Франції, Гастона Ларош - одного з керівників руху Опору. У музеї представлена цікава архівна довідка. Вона свідчить, що в таборі «Бомон» організувалася підпільна партизанська група, яку очолив В.В.Порик. До її складу входили 12 осіб, у тому числі В.Адоньєв, В.Колесник, В.Доценко, С.Кондратюк, Г.Томченко та інші патріоти. Тут же наводиться офіційна довідка про ряд операцій, здійснених цією групою: «...партизанський загін Василя Порика, - читаемое в ній, - який розпочав діяльність у липні 1943 року, знищив близько 800 гітлерівців, пустив під укіс 11 поїздів, підірвав два залізничних мости, спалив 14 автомашин... ».

Матеріали експозиції детально розповідають про арешт В.В.Порика, перебування його у в'язниці Сен-Нікез, а також про втечу з неї. Тут же фотокопія листівки з портретом Порика, де фашисти обіцяли мільйон франків тому, хто його видасть, фотографії господарів квартири Гастона і Емілії Оффр, у яких ховався Василь. Звертає увагу портрет Порика у формі радянського лейтенанта. 14 липня 1944 року, в день національного свята Франції - 155-річчя взяття Бастилії, в цій формі він виступив на мітингу в окупованому ворогом Сен-ан-Гоель біля пам'ятника загиблим.

22 липня 1944 року, коли В.Порика поспішав на одну з явок, його схопили гітлерівці. У той же день він був розстріляний близько катівні Сен-Нікез.

В експозиції музею зібрано багато матеріалів про увічнення пам'яті радянського офіцера. Експонується Наказ Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1964 року про присвоєння В.В.Поріку звання Героя Радянського Союзу, фотографія пам'ятника Василю Порику встановленого на його могилі в Еннен Льетарі (скульптор - Г.Н.Кальченко), Фото танкера «Василь Порик», приписаного до Новоросійського морського судноплавства. В окремій вітрині виставлені книги, автори яких відображають образ мужнього радянського офіцера. Серед них - книги Андре Пьеррара «Юнак з трояндою», М.Фортус «Поєдинок з гестапо», видання передсмертних листів «Кажуть загиблі герої». Представлені в музеї і висловлювання про Василя Порика друзів і товаришів по боротьбі.

Закінчується експозиція розділом «На батьківщині героя», який розповідає трудові звершення колгоспників, артілі «Україна».