На вулиці Івана Бевза у Вінниці стоїть скромний одноповерховий будиночок. Тут в 1864 році народився великий український письменник, революційний демократ М.М.Коцюбинський. У цьому ж будинку з великими перервами Михайло Михайлович проживав 33 роки - більшу частину свого недовгого життя. Крім будинку Коцюбинських, зі старих будівель збереглася комора, сторожова, ділянка садиби з садом.

У 1924 році за постановою Подільського губкому меморіальна споруда була оголошена пам'яткою старовини і взята під державну охорону. 8 листопада 1927 року, в десяту річницю Великого Жовтня, в будинку М.М.Коцюбинського відбулося урочисте відкриття літературно-меморіального музею.

Це один з видатних культурних і науково-методичних закладів Вінниччини. Його працівники вносять значний внесок у вивчення і популяризацію творчості М.М.Коцюбинського. Експозиція і фонди музею систематично поповнюються. Нині серед його експонатів, які відображають життя, творчість, громадську і революційну діяльність класика української літератури, налічує більше трьох тисяч оригінальних документів, цікавих архівів матеріалів, фотографій, картин і скульптур.

Заглянемо і ми в музей М.М.Коцюбинського на тихій вінницькій вулиці.

У центрі двору, перед входом в музей, на гранітному постаменті встановлено бронзовий бюст Михайла Михайловича Коцюбинського (скульптор - заслужений діяч мистецтв І.Гончар). Бюст письменника стоїть серед клумби, де цвітуть його улюблені квіти. На табличці написано: «Гвоздики Коцюбинського».

Йдемо до меморіального будиночку. Музей відображає ту обстановку, в якій жила родина Коцюбинських. З веранди відвідувач потрапляє в коридорчик. На стіні - слова, які виражають художнє кредо письменника: «Я весь серед своїх героїв - живу і життям, поділяю їх горе і радості, кажу їх мовою і відданий їхнім інтересам».

З коридорчика - вхід в кухню зі старовинною українською піччю та плитою.

Наступні дві кімнати розповідають про дитячі та юнацькі роки письменника. Тут знайомимося з метричної книгою, відкритою на сторінці, де є напис про народження Михайла Коцюбинського 5 (17 за новим стилем) вересня 1864 года.

З карти «Місця перебування М.Коцюбинського на Вінничині» дізнаємося, в яких населених пунктах він жив разом з батьками. Батько, втративши посаду у Вінниці, часто переїжджає в пошуках роботи з одного села в інше. Сім'я побувала в Радівці, Кукавці, Станіславчику.

Фото Шаргородської духовної бурси нагадує про те, що в ній протягом 1876-1880 років навчався М.Коцюбинський. Підліток багато читав поза програмою, світогляд його швидко розвивався в революційному напрямку. У вітринах експонуються старовинні видання творів Т.Шевченка, Марка Вовчка, В.Бєлінського, М.Чернішевского, М.Добролюбова, М.Некрасова та інших улюблених авторів М.М.Коцюбинського.

У ряді музейних експонатів відображені зв'язки М.Коцюбинського з членами народницьких організацій («Подільська дружина» і кам'янець-подільська група партії «Народна воля»»). Про зв'язки юнака з революційними народниками дізналася поліція. У 1883 році в будинку Коцюбинських у Вінниці був зроблений обшук, про що свідчить експонований поліцейський протокол.

Під впливом народників Коцюбинський перебував не довго. Зрозумівши хибність народницьких ідей, він поступово стає на шлях революційного демократа.

В експозиції музею представлено перше видаване твір М.Коцюбинського - вірш «Наша хатка», опублікований в 1890 році в львівському журналі «Дзвiнок».

Серед експонатів - сторінка журналу педагогічної ради Вінницького реального училища: навесні 1891 Михайло Коцюбинський склав іспит на звання народного вчителя при Вінницькому реальному училищі.

У той час письменник працював домашнім учителем у різних селах Поділля. Він глибоко знайомиться з народним життям, збирає матеріал для майбутніх творів. Так в Лопатинці Коцюбинський бував на сільських вечорницях, хрестинах, у полі, часто зустрічався з селянами. Пізніше ці враження допомогли письменникові створити такі відомі твори, як «Fata morgana», «Intermezzo». У Лопатинці він пише перші оповідання «Харитя», «Ялинка», повість «На вiру». В експозиції представлені фотографії будинку в селі Лопатинці, в якому жив і працював Коцюбинський, книги, які він подарував селянам, композиція «М.Коцюбинський серед лопатинських селян» та інші матеріали.

З 1892 по 1897 роки Михайло Михайлович змушений був, щоб утримувати сім'ю, працювати в загонах по боротьбі з філоксерою - виноградним шкідником. Матеріали про перебування в Молдавії і Криму дають уявлення про життєві враження письменника, які лягли в основу його творів. Саме в цей час він спостерігає різкі соціальні контрасти в місті і в селі, жалюгідну долю представників так званих нижчих класів суспільства того часу, їх боротьбу проти своїх гнобителів, проти буржуазно-поміщицького ладу царської Росії.

Наступна кімната відображає літературну та громадсько-політичну діяльність письменника у Чернігові. І її ілюструє фотокопія одного з номерів «Іскри», де розповідається про переслідування царизмом письменника, марксистська література з його особистої бібліотеки, жандармські доноси про Коцюбинського та інші. Тут же фотографії Віри Устимівни Дейши - дружини письменника, дітей - Юрія, Оксани, Ірини, Романа, а також матеріали, які розповідають про їхній шлях у революцію. Як відомо, Ю.М.Коцюбинський став більшовиком-ленінцем, державним діячем. Оксана Коцюбинська, дружина командира корпусу Червоного козацтва Віталія Примакова, в роки громадянської війни виконувала важливі доручення партії і командування, була політруком, кореспондентом фронтових газет. Роман Коцюбинський також перебував у лавах Червоного козацтва, молодша донька Ірина - брала участь у роботі революційних гуртків молоді.

Багато матеріалів показують тісні зв'язки М.М.Коцюбинського з письменниками-сучасниками - Іваном Франком, Лесею Українкою, Панасом Мирним, Ольги Кобилянської, його постійну увагу до російської літератури, а також до західноєвропейської класики і книжкових новинок.

Про найвидатніший твір М.М.Коцюбинського «Fata morgana» розповідають експонати третин кімнати.

Експозиція цього розділу відкривається словами А.В.Луначарського: «Fata morgana - найкраще полотно в українській літературі, яке описує боротьбу українського селянства в період революції 1905 року з його вічним ворогом - поміщиком і царизмом».

У вітринах представлені документи, якими користувався письменник під час роботи над повістю, зокрема тексти обвинувальних актів проти селян Чернігівщини, які брали участь у революції, чорнові варіанти деяких сторінок твору, ілюстрація до повісті відомих українських художників В.Касіяна, І.Їжакевича, Г.Якутовича.

У четвертій кімнаті відображений останній період життя і творчості М.М.Коцюбинського. Безліч матеріалів розповідає про дружбу Максима Горького і Михайла Коцюбинського. В експозиції - фотокопії деяких листів, фотографія М.Горького, яку він подарував українському письменнику з написом «Михайлу Михайловичу Коцюбинському з міцною пошаною любові і поваги. О.Пешков». Звертає увагу робота заслуженого діяча мистецтв УРСР онука письменника Флоріана Коцюбинського «Максим Горький і М.Коцюбинський на о. Капрі».

Наступний розділ музейної експозиції присвячений зустрічі М.М.Коцюбинського з В.І.Леніним, яка відбулася на острові Капрі в червні 1910 року на квартирі у М.Горького.

В.І.Ленін знав і цінував творчість українського письменника. У музеї є фотокопія каталогу книг, які належали Володимиру Іллічу. У цьому списку названий двотомник вибраних творів М.М.Коцюбинського.

Заключна частина експозиції - фотографія, уривки з листів, текст телеграми Максима Горького, некрологи в газетах - розповідає про смерть і похорон письменника.

Під час похорону М.М.Коцюбинського поліція вжила заходів, щоб не допустити народної демонстрації. Експонується фотокопія тексту з написаного В.І.Леніним проекту виступу більшовицького делегата Г.І.Петровського в IV Державній думі: «...Все ж... наведу ще цікавий приклад: похорон Коцюбинського в Чернігові. Ректор семінарії заборонив семінаристам співати на похоронах. Далі поліцмейстер, з'явившись в церкві, заявив, що вінки нести перед труною можна. Тут видно дивну єдність духовної влади з поліцейською».

Широко розкрито в музеї увічнення пам'яті М.М.Коцюбинського, всесвітнє значення його літературної спадщини. В експозиції - присвячені М.М.Коцюбинському вірші Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, кадри з кінофільмів, поставлених за творами письменника: «Конi не віннi», «Дорогою цiною», «Тiнi забутих предкiв», висловлювання письменників різних національностей про класиці української літератури. Ось які слова залишив у книзі відгуків відомий туркменський поет, учасник боїв за визволення України від фашистських загарбників А.Ковусов: «Шануємо Коцюбинського, вчимося у Коцюбинського, плекаємо його в нашій літературі, оскільки він є зразком праці, творчості і боротьби».