У 1796-1797 рр. в подільському селі Тиманівка був великий російський полководець Олександр Васильович Суворов (1730-1800). Тут він інспектував війська, вчив солдат. До наших днів зберігся в селі будинок, в якому більше 180-ти років тому зупинявся Олександр Васильович. У 1947 році в ньому було відкрито музей. Це один з перших в країні народних музеїв. Перед входом на постаменті встановлено бюст Суворова, а до фасадної стіни будинку прикріплена меморіальна дошка.

У музеї зібрано понад 600 експонатів. більшість з них передано з Петербурзького військово-історичного музею артилерії та ракетних військ і Петербурзького військово-історичного музею О.В.Суворова. За плідну організаторську роботу Тиманівский музей О.В.Суворова нагороджений грамотою Міністерства культури СРСР і ЦК профспілки працівників культури СРСР.

Музейні експонати - фото, книги, картини, оригінальні документи - знайомлять з життям і діяльністю О.В.Суворова, його численними бойовими подвигами.

Екскурсія починається оглядом російської зброї і військового спорядження XVIII століття. Тут гвинтівки, багнети, пістолети, виготовлені тульськими майстрами.

Експонати розповідають про початок військової служби Суворова, про його участь у Семирічній війні 1756-1763 рр. між Росією і Пруссією.

У 1763 році О.В.Суворову присвоїли звання полковника і призначили командиром Суздальського піхотного полку. В одній з вітрин експонується фотокопія титульної сторінки «Полкового устрою» - складених Суворовим особливих правил і настанов, яких він дотримувався у своїй військовій діяльності. З часом ці настанови лягли в основу написаної полководцем книжки «Наука перемагати».

Чимало експонатів відображають блискучі перемоги російських військ на чолі з О.В.Суворовим над турецькою армією, зокрема під Рімніком та Ізмаїлом. В експозиції наводяться слова полководця, сказані ним після битви під Рімніком: «Воюють не кількістю, а вмінням». На одному зі стендів - копія записки Суворова, адресованої турками, його донесення Катерині II про падіння Ізмаїла. У вітринах виставлено турецьку зброю того часу.

Великий розділ знайомить з перебуванням О.В.Суворова в Тульчині та Тиманівцях. Експонується фотокопія картини художника О.Верейского «Бойове вчення суворовських солдат в Тульчинському таборі», оригінал грамоти виданої полководцем карабінер Київського карабінерного полку корнету Броуну за відмінну службу з власноручним підписом: «Граф Олександр Римницкий». Увагу привертають представлені в цьому розділі експозиції багнети, ядра, кулі, шаблі та інше.

Одна з кімнат музею відтворює обстановку робочого кабінету фельдмаршала. З вікон, які виходять на південь, видно сліди укріплень, насипані суворовськими солдатами під час навчань. Експозиція кімнати детально розповідає про вже названу нами працю «Наука перемагати», і над закінченням якої Суворов працював саме тут, в Тиманівцях. Експонується фотокопія титульної сторінки першого видання цієї книжки.

У лютому 1797 року цар Павло I за відмову О.В.Суворова впровадити в російських військах прусську форму і військову систему видав наказ про звільнення його з армії. У березні Олександр Васильович виїхав з Тульчина і відправився в призначене йому Павлом I місце заслання - село Кончанске на Новогородській губернії. Але через деякий час цар змінив гнів на милість і в лютому 1799 року призначив Суворова головнокомандувачем російсько-австрійськими військами, які діяли проти французьких військ в Італії. Цар закликав Суворова в дуже важку хвилину і не помилився у своєму виборі. Напівроздягнена, погано озброєна п'ятнадцятитисячна армія очолена Суворовим, вибила восьмидесятитисячне французьке військо генерала Массену з позиції на Сен-Готард і біля славнозвісного «Чорного моста». У музеї експонується малюнок моста, хрести та медалі, яких були удостоєні суворівські воїни - учасники італійського походу.

Завершується експозиція музею розповіддю про вшанування пам'яті великого російського полководця. Прикрашає експозицію цього відділу макет ордена Суворова. Ім'я О.В.Суворова носять вулиці і площі в багатьох містах і селах нашої країни, середні військово-наукові заклади. Його ім'ям названо також сусіднє з Тиманівкою село.