Видатний радянський вчений, президент академії наук УРСР Заболотний Данило Кирилович народився в 1966 році в селі Чеботарка на Поділлі. До цих пір стоїть тут під солом'яною стріхою сільська хатка Заболотних. А біля неї дві могили - Данила Кириловича і його дружини Людмили Владиславівни. У 1929 році скромна садиба Заболотних була перероблена в меморіальний музей. Нині не далеко від кріпосного будинку Заболотних вибудувано приміщення музею, експозиція якого відображає подвижницьке життя видатного вченого.

Експонати першого залу розповідають про дитинство і роках вчення молодого Данила Заболотного. Після смерті батька хлопчика взяв на виховання дядько по матері М.Сауляк. Він дав можливість Данилу закінчити Рішельєвську гімназію в Одесі і вступити на природничий факультет Новоросійського університету. У музеї з цим періодом життя Заболотного знайомлять численні конспекти, зошити, гербарії, книги якими він захоплювався.

У 1889 році за участь у революційній пропаганді Д.К.Заболотного виключили з університету. Лише в 1891 році юнакові дозволили скласти іспити за весь курс.

В Одесі щаслива доля звела юного Заболотного з талановитим вченим І.І.Мечниковим, бактеріологічної лабораторії в якого він працював у свої студентські роки. Зустріч з великим Мечниковим відіграла велику роль у науковій біографії Заболотного. Про цей період його життя і діяльності розповідають різні експонати, фотографії. В одній з вітрин демонструється дипломна робота Заболотного, титульна сторінка першої наукової роботи молодого магістра природничих наук.

Вирішивши присвятити своє життя докторській справі, Заболотний надходить на третій курс медичного факультету Київського університету і закінчує його в 1894 році.

Ряд матеріалів знайомить з роботою Д.К.Заболотного у бактеріологічній лабораторії професора В.В.Підвисоцького. Є фотографія лабораторії, картина, що зображує Заболотного під час дослідів. У лабораторії В.В.Підвисоцького Данило Кирилович, ризикуючи власним життям, випробував на собі протихолерну вакцину.

Закінчивши Київський університет, Д.К.Заболотний  їде в Кам'янець-Подільський де працює епідеміологом губернії, потім знову повертається до Києва, часто буває в рідному селі. Цей період життя Заболотного характеризують численні документи. Є серед них тут листи жандармських управлінь. Ось одне з них: «Данило Кирилович Заболотний, військовий лікар, який перебуває під негласним наглядом, прибув до села Чеботарка для побачення з рідними 8 серпня і повернувся в місто Київ 15 серпня. У цей час нікуди з Чеботарки не виїжджав, приймав хворих селян».

Окремий зал розповідає про боротьбу російських вчених з чумою, холерою та іншими заразними хворобами. У Складі наукових експедицій Д.К.Заболотний  побував в Бомбеї, Аравії, віддалених районах Росії, на сході Азії. Він зібрав більшість науковий матеріал, зробив ряд важливих відкриттів, зокрема виявив носія збудника чуми в природі. Цю сторінку діяльності Заболотного ілюструють фотографії учасників експедиції, альбоми, фотографія «Заболотний оглядає хворого чумою» та інші експонати.

У 1898 році Д.К.Заболотний організовує першу в Росії кафедру медичної мікробіології, починає педагогічну діяльність, пише ряд наукових праць. Деякі з них експонуються в музеї. Щира дружба пов'язувала Мечникова і Д.К.Заболотного. У залі представлено портрет Мечникова, який він подарував Заболотному. На портреті напис: «Безстрашному учневі від захопленого вчителя».

З радістю зустрів вчений Велику Жовтневу соціалістичну революцію. У музеї є текст вітальної телеграми, яку він відіслав В.І.Леніну в 1918 році: «Володимир Ілліч я щиро вітаю Вас з річницею Радянської влади, я вірю в світле майбутнє нашої країни, щасливе життя радянського народу».

Д.К.Заболотний  бере участь майже у всіх санітарно-епідеміологічних заходах молодої країни рад. Він став основоположником епідеміології як наукової дисципліни. Велику увагу приділяє вчений вихованню кадрів фахівців - епідеміологів. Серед його вихованців - відомі радянські вчені Л.В.Громашевський, К.Т.Глухов, С.І.Злотогоров та інші. Їх фотографії теж представлені в музеї. У 1919 році Д.К.Заболотного призначають директором Одеської медичної академії, де він відкриває першу в світі кафедру епідеміології. Пізніше Данило Кирилович викладає в Ленінградській військово-медичній академії, а в 1929 році, після обрання його президентом Всеукраїнської Академії наук, переїжджає до Києва.

Д.К.Заболотний вніс великий внесок у розвиток мікробіології та епідеміології. Він автор понад 200 наукових праць. Данило Кирилович проводив також значну громадську роботу. Цікавою ілюстрацією до цього є наведений в експозиції запис у щоденнику від 14 червня 1929 року: «За останні три місяці виступав дванадцять разів, між іншим в Раднаркомі, на з'їзді Рад Київщини, на конференції науковців Харкова, на з'їзді комсомолу, перед Донбасовськими робітниками, на заводах - Червонопрапорному і в головних майстернях Південно-Західної залізниці».

У музеї - рукописи наукових робіт вченого, написані ним підручники, книги, література про Д.К.Заболотного, а також його особисті речі - мікроскоп, похідна сумка, кругла печатка, фотоапарат та інше.

Радянські люди глибоко шанують пам'ять про видатного вченого. Ім'ям Д.К.Заболотного названо медичне училище і вулицю у Вінниці, санаторій в селі Заболотному (колишня Чеботарка), Український інститут епідеміології і мікробіології АН УРСР та інші наукові заклади.