В кінці XVII століття недалеко від цього місця було закладено парк, який став окрасою місцевих берегів Південного Бугу.

Про регулярний стиль Печерського парку свідчить правильно витримана геометрична розбивка, складовою частиною якої є 200-річна липова алея. Починається вона від головного входу і веде до великого палацу, розділяючи парк на дві частини. Паралельно головній алеї були створені дві бічні і прокладені ще чотири додаткові, які розходяться під кутом 45 градусів від палацу до набузького берега.

До річки ведуть широкі мармурові сходи з оглядовими майданчиками, які прикрашені скульптурними групами. З боків сходів на крутому спуску, серед вікових ясенів, лип, кленів розкидано безліч валунів. Їх підняли з Бузьких порогів, стікаючи потом і кров'ю, кріпосні Болеслава Потоцького. З цих валунів, якими рясно засіяний берег, майстерно створені численні гроти, гірки й скелі. У тихій заплаві річки був обкладений білим мармуром басейн для купання.

Якщо спускатися до річки крутими сходами, поступово відкривається панорама кам'яних розсипів, за якими на пагорбі видніється самотнє спорудження старої церкви. Відвідувачі поспішають зафіксувати на пам'ять і костел з родинним склепом Потоцьких. Зведений він наприкінці XVII століття і тепер, як унікальна споруда, оголошений пам'ятником архітектури. Крім нього, збереглася огорожа парку - високий кам'яний мур, в якому влаштовані чотири в'їзних воріт. Тепер на місці палацу побудований триповерховий кам'яний будинок, в якому розміщений лікувальний корпус кістково-туберкульозного санаторію.

Наприкінці XVIII століття на зміну французькій школі паркобудівниитва прийшла англійська. Між паралельними алеями Печерського парку були висаджені окремі дендрологічні групи однієї породи і декількох: липи з ясенем, ялини з модриною та iнше. Але в цілому регулярний стиль був збережений.

Дендрологічні багатства представлені такими цінними породами як модрина європейська, сосна австрійська, дуб червоний, клен срібний. Зустрічаються вікові 250-річні липи з 6 метровими стволами. Схили берега зарості бузком, барбарисом, спиреєм, калиною та іншими кущами. Особливо барвисті галявини поблизу головного входу. Привертають своїми темносізимі кронами алейні посадки сосни чорної біля костьолу і великий партерний квітник перед будинком лікувального корпусу.

Нині тут росте понад 60 видів дерев і чагарників, але до 1941 року їх налічувалося близько ста. Колектив санаторію наполегливо доповнює колекцію дерев знищених окупантами.

Не так давно так звана забузька сторона була виділена до самостійної Сокілецької. Відповідно площа Печерського парку зменшилася і становить зараз 94 гектара.