У центрі Вінниці на вулицях Козицького та Котовського радує око зелений масив. Це сквер імені Козицького. Тут височіє чорний обеліск-колона. Стриманість і простота архітектурної форми надають йому урочистості. На обеліску напис «Вічна пам'ять бійцям, які загинули в боротьбі за владу Рад на Вінниччині в1917-1919 рр.». Цей пам'ятник збудовано на могилі героїв, які загинули в боротьбі за встановлення Радянської влади на Вінниччині.

У сквері знаходяться і братські могили воїнів Радянської Армії, полеглих у боях за визволення Вінниці від німецько-фашистських загарбників у 1944 році. Тут же могила Героя Радянського Союзу льотчика І.Л.Могільчака - уродженця с. Демидівки Тростянецького району на Вінниччині.

У сквері похований також П.К.Запорожець, видатний діяч революційного руху в Росії, активний помічник В.І.Леніна в організації петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу».

Петро Кузьмич Запорожець народився в 1872 році в м. Біла Церква на Київщині, в родині селянина. Бувши учнем Київського реального училища, він брав участі в нелегальних учнівських, потім робітничих гуртках. У 1982 році Запорожець вступив до Технологічного інституту в Петербурзі. Тут він увійшов в студентський марксистський гурток, в якому активно працювали відомі революціонери Г.Кржижановський, В.Старков, А.Ванеев, М.Крупський та інші.

Заснований В.І.Леніним в 1895 році петербурзький «Союз боротьби за визволення робітничого класу» був першим зародком революційної партії, яка спиралася на робітничий рух. У роботі «Союзу боротьби» активну участь брав П.К.Запорожець.

У ніч на 9 грудня 1895 року В.І.Леніна та інших учасників «Союзу боротьби» заарештували. Був заарештований і П.К.Запорожець. При обшуку у нього знайшли матеріали і документи «Союзу». Царський уряд жорстоко розправився з В.І.Леніним і його соратниками. 29 січня 1897 року було оголошено вирок у справі «Союзу боротьби», за яким П.К.Запорожця засудили на п'ять років заслання в Східний Сибір.

Надзвичайно суворий режим петербурзької в'язниці, в якій П.К.Запорожець перебував під слідством протягом 17 місяці, підірвав його здоров'я. У зв'язку з важкою хворобою його перевели в Київ під гласний нагляд поліції на лікування, а потім у Вінницьку окружну лікарню.

У Вінницькому обласному державному архіві зберігаються документи під назвою «Справа про державного злочинця Петра Кузьмича Запорожця». Серед них розпорядження подільського губернатора директорів Вінницької окружної лікарні, в якому говориться, що «державний злочинець П.К.Запорожець за вказівкою департаменту поліції направляється на лікування та пропонується прийняти всіх можливих заходів, щоб запобігти його втечі, тому що після одужання він повинен бути доставлений в Сибір для відбуття покарання».

Царські жандарми весь час тримали Запорожця під наглядом. Жандармське управління вимагало від адміністрації лікарні систематичних інформацій про наслідки лікування, прагнучи скоріше відправити стійкого революціонера на заслання.

Важкі роки підпільної революційної роботи, арешт і царська в'язниця передчасно звели в могилу Петра Кузьмича Запорожця. 19 лютого 1905 року у Вінницькій окружній лікарні він помер від туберкульозу на тридцять третьому році життя і був похований у м. Вінниці на міському кладовищі.

11 листопада 1960 року залишки П.К.Запорожця були перенесені з міського кладовища і поховані у сквері ім. Козицького.