З часом містечко Тиврів разом з прилеглими земельними угіддями перейшов в руки одного з найбагатших землевласників Поділля Захара Ярошинського. У середині XIX століття з волі його сина був побудований двоповерховий палац і створений ландшафтний парк на схилах Бугу.

У 1891 році володіння Ярошинського стали власністю духовенства Подільської єпархії, яка заплатила йому 145 тисяч рублів.

У 1891-1898 рр. в палаці розташовувалося духовне училище, перенесене з Шаргорода. Дивовижний архітектурний твір, однак, не зберiгся. У 1898 році в будівлі виникла пожежа. Останні дореволюційні роки маєтком Ярошинських володів поміщик К.Х.Енгельгардт, який на місці колишнього палацу побудував двоповерховий будинок. Нині в ньому розміщена школа-інтернат.

Насадження представлені в основному такими місцевими породами: дуб, ясен, граб, липа, клен польовий, гостролистий та яворовий, береза, берест. Всього на площі 50 гектарів росте понад 30 різновидів дендрофлори.

Добре збереглося невелике штучне водоймище, в минулому - «Золоте озеро», в якому плавали білі лебеді. Частково зберігся кам'яний мур, який захищав парк і невеликий фруктовий сад.

З насаджень найбiльший інтерес викликає острівець дубово-ясеневого масиву, на основі якого був створений парк. На великій галявині підносяться окремими групами старі ясени, дуби і липи - мовчазні свідки багатьох подій. Якби могли, першими опротестували б загибель своїх побратимів фашистськими окупантами. Тепер на місці вирубок - молодняк який виник у слідстві природного поновлення. З кам'яних схилів, які повільно збігають до Південного Бугу, відкривається протилежний берег річки. За терасами білих будиночків в даличинi чорніє стіна лісу.

Біля входу в школу-інтернат, біля одного з квітників в 1924 році був встановлений один з перших пам'ятників Іллічу на Поділлі.

Тиврівський парк став улюбленим місцем відпочинку робiтникiв райцентру.